Курсы котировок

доллар на черном рынке продают по такому курсу
banker.ua

Обзор разъяснений от налоговой практики OMP, 23.03.2016


Содержание

 

  1. Налоговая служба отменила приказ относительно взаимодействия органов ГФС с налоговой милицией с целью установления фактического местонахождения плательщика (приказ ГФСУ от 14.03.2016 г. № 217)
  2. Комиссионер для лучшей продажи товара покупает рекламные/маркетинговые услуги - по ним он вправе отразить расходы и налоговый кредит (письмо ГФСУ от 02.03.2016 г. № 4539/6/99-99-19-02-02-15)
  3. Относительно допуска к проведению документальной выездной или фактической проверки:
1) перед проверкой контролеры должны предъявить копию приказа на такую проверку, а не оригинал;
2) НКУ не указывает, какой печатью должна заверяться подпись на приказе;
3) отдельные дефекты в оформлении приказа не являются безусловным основанием для признания его противоправным (письмо ГФСУ от 14.03.2016 г. № 5514/6/99-99-22-04-02-15).
  1. Игнорирование запроса органов ГФС является основанием для документальной внеплановой проверки лишь в нескольких случаях, предусмотренных НКУ (письмо ГФСУ от 15.03.2016 г. № 5614/6/99-99-22-04-02-15)
  2. Указание в налоговой накладной в наименовании продавца/покупателя "ФОП", "ФО-П" или "СПД-ФО" не является основанием для признания ее недействительной (письмо ГУ ГФС в г. Киеве от 16.03.2016 г. № 2058/К/26-15-13-02-15)

 

 
  1. Налоговая служба отменила приказ относительно взаимодействия органов ГФС с налоговой милицией с целью установления фактического местонахождения плательщика (приказ ГФСУ от 14.03.2016 г. № 217)

Налоговая служба отменила приказ относительно взаимодействия органов ГФС с налоговой милицией в части установления фактического местонахождения плательщика (приказ ГНАУ от 17.05.2010 г. № 336). Но предупреждаем: нормы об установлении такого местонахождения в разделе XII Порядка учета налогоплательщиков (приказ Минфина от 09.12.2011 г. № 1588) остались, поэтому по факту возможность осуществления таких действий у контролеров сохранилась. Тем более, что отмененный приказ ГНАУ не был зарегистрирован в Минюсте, а потому, строго говоря, не имел нормативного характера.

Использовать данный инструмент налоговая служба может, в частности, с целью одностороннего расторжения договора о признании электронных документов (данное основание зафиксировано в п. 3 главы 6 договора).

Также напоминаем, что часто налоговая служба расторгает такие договоры даже в тех случаях, когда законодательных оснований для этого нет: в частности, при несовпадении данных в договоре и ЕГР относительно директора, выявлении в отношении плательщика признаков фиктивности (п. 2.1.2 разд. 2 Рекомендованого порядка по отработке налоговых рисков по НДС, утвержденного приказом ГФСУ от 28.07.2015 г. № 543).

К слову, данная проблема была ключевой на заседании Общественного совета при ГФСУ, который проводился 17.03.2016 г.

 

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

 

НАКАЗ

 

від 14 березня 2016 року N 217

 

Про скасування наказу Державної податкової адміністрації

 

Керуючись Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженим постановок Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року N 731, наказую:

 

1. Скасувати наказ Державної податкової адміністрації від 17.05.2010 N 336 "Про затвердження Положення про організацію взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими структурними підрозділам органів державної податкової служби для встановлення місцезнаходження платника податків".

 

2. Координаційно-моніторинговому департаменту забезпечити внесення наказу до Репозиторія звітної і статистичної інформації Державної фіскальної служби України відповідно до наказу ДФС від 07.10.2014 N 168.

Голова

Р. М. Насіров 

 

 

  1. Комиссионер для увеличения объемов продаж товара покупает рекламные/маркетинговые услуги - он вправе отразить по ним расходы и налоговый кредит (письмо ГФСУ от 02.03.2016 г. № 4539/6/99-99-19-02-02-15)

ГФСУ рассмотрела ситуацию, в которой комиссионер с целью продажи товара комитента покупает за свой счет рекламные и маркетинговые услуги. В связи с этим, возник вопрос относительно их учета таким комиссионером в составе расходов и налогового кредита.

В части расходов контролеры сослались на то, что объект по налогу на прибыль определяется на основании бухучета. От себя заметим, что при покупке комиссионером подобных услуг за свой счет он отразит расходы. Вместе с тем, если он будет получать компенсацию от комитента, ему придется показать доходы.

Что касается налогового кредита, то налоговая служба прямо указала: поскольку такие услуги приобретаются с целью осуществления облагаемой НДС-деятельности и связаны с хозяйственной деятельностью, плательщик отражает по ним налоговый кредит и не отражает НДС-обязательства согласно п. 198.5 НКУ.

Мы поддерживаем это либеральное мнение (особенно в части налогового кредита). Покупка таких услуг направлена на продажу комиссионером товаров, что, в свою очередь, является содержанием его комиссионной услуги (то есть его хозяйственной деятельности). Тем более, что объем продаж может напрямую влиять на вознаграждение комиссионера.

Правда, заметим, что этот вывод справедлив только в том случае, если продажа комиссионером таких товаров не подпадает под НДС-льготу.

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 02.03.2016 р. N 4539/6/99-99-19-02-02-15

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо врахування витрат на рекламні та маркетингові послуги та формування податкового кредиту за операціями з придбання (отримання) за власний рахунок рекламних та маркетингових послуг, пов'язаних із збутом продукції, яка реалізується таким платником згідно з договором комісії та не є його власністю, та керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

 

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III ПКУ.

 

Розділом III "Податок на прибуток підприємств" ПКУ не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці за витратами на рекламні та маркетингові послуги.

 

Таким чином, базою для розрахунку податку на прибуток є фінансовий результат до оподаткування, визначений за даними бухгалтерського обліку.

 

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

 

Отже, з питання правильності відображення у бухгалтерському обліку витрат на рекламні та маркетингові послуги доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.

 

Щодо формування податкового кредиту за операціями з придбання (отримання) за власний рахунок рекламних та маркетингових послуг, пов'язаних із збутом продукції, яка реалізується таким платником згідно з договором комісії та не є його власністю.

 

Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) договором комісії є договір, згідно з яким одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії (ст. 1013 ЦКУ).

 

Порядок формування податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку за операціями з постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії визначено п. 189.4 ст. 189 ПКУ.

 

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

 

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

 

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

 

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

 

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для використання або починають використовуватися в неоподатковуваних операціях або в операціях, які не є господарською діяльністю платника податку, такий платник повинен не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПКУ, скласти податкову накладну за такими товарами/послугами, необоротними активами та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені ПКУ терміни (п. 198.5 ст. 198 ПКУ).

 

Таким чином, підприємство-комісіонер, яке за власний рахунок придбаває рекламні та маркетингові послуги, пов'язані зі збутом продукції, яка реалізується ним згідно з договором комісії, включає суми ПДВ, сплачені у вартості таких послуг, до складу податкового кредиту згідно п. 198.3 ст. 198 ПКУ. При цьому податкові зобов'язання згідно з п. 198.5 ст. 198 ПКУ при придбанні таких послуг платником не нараховуються, оскільки такі послуги призначаються для використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такого платника податку.

 

 

  1. Относительно допуска к проведению документальной выездной или фактической проверки:

1) перед проверкой контролеры должны предъявить копию приказа на такую проверку, а не оригинал;

2) НКУ не указывает, какой печатью должна заверяться подпись на приказе;

3) отдельные дефекты в оформлении приказа не являются безусловным основанием для признания его противоправным (письмо ГФСУ от 14.03.2016 г. № 5514/6/99-99-22-04-02-15).

Для допуска к документальной выездной или фактической проверке контролеры должны предъявить должностным лицам плательщика ряд документов, названных в п. 81.1 НКУ (направление на проверку, копия приказа, удостоверения). Если проверяющие этого не сделают или же такие документы будут оформлены с нарушением требований, перечисленных в упомянутом пункте, плательщик вправе не допустить их к проверке.

В этом ключе ГФСУ акцентировала внимание на том, что:

1) перед проверкой контролеры должны предъявить копию приказа на такую проверку, а не оригинал. Также контролеры сообщили, что НКУ не указывает, какой именно печатью должна заверяться подпись руководителя органа ГФС/его заместителя на таком приказе (вполне вероятно, вопрос касался того, обязательно ли это должна быть круглая гербовая печать органа ГФС). В целом, согласны - тем более, что вывод относительно предъявления копии приказа на проверку прямо следует из НКУ;

2) отдельные дефекты в оформлении приказа не являются безусловным основанием для признания его противоправным. Для подтверждения этого вывода контролеры дополнительно сослались на письмо ВАСУ от 28.03.2014 г. № 375/11/14-14. В этой части с органами ГФС можно согласиться лишь частично. Дело в том, что упомянутое письмо ВАСУ касалось, в первую очередь, налоговых уведомлений-решений (при этом в НКУ нет такого основания для их отзыва, как дефекты в форме). Более того, в отношении приказа на проверку в НКУ есть прямое указание: нарушение порядка его заполнения, прописанного в п. 81.1 НКУ (главным образом, это отсутствие соответствующих реквизитов или их неправильное заполнение), является основанием для недопуска контролеров к проверке. Таким образом, при возникновении подобных обстоятельств плательщик может воспользоваться данным правом и не допустить контролеров к проверке, - невзирая на данное письмо ГФСУ. Предупреждаем, что в таком случае ему нужно готовиться к налоговому аресту имущества (п.п. 94.2.3 НКУ). Обоснованность ареста имущества в течение 96 часов должен подтвердить суд - при этом, если у плательщика действительно были основания для недопуска проверяющих, суд должен признать такой арест необоснованным.

Кроме предъявления указанных документов, НКУ в ряде случаев предполагает и другие условия. В частности, документальная плановая проверка может проводиться лишь в том случае, если за 10 календарных дней до проведения проверки плательщику вручена под расписку или направлена заказным письмом с уведомлением копия приказа на проверку и письменное уведомление с указанием даты начала такой проверки.

Также напоминаем, что в течение 2016 года все еще действует мораторий на проведение проверок, установленный Законом Украины "О внесении изменений в Налоговый кодекс Украины и некоторые законодательные акты Украины относительно налоговой реформы" от 28.12.2014 г. № 71-VIII.

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

 

ЛИСТ

 

від 14.03.2016 р. N 5514/6/99-99-22-04-02-15

 

Про надання консультації

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист [...] про надання консультації з питань, які стосуються умов допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної позапланової виїзної перевірки, зокрема, щодо пред'явлення службового посвідчення посадовими особами контролюючого органу та наказу на проведення цієї перевірки, вимог щодо скріплення зазначеного наказу печаткою органу ДФС, та повідомляє таке.

 

Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

 

Відповідно до пункту 81.3 статті 81 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

 

Умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних перевірок визначені статтею 81 Кодексу.

 

Так, згідно з пунктом 81.1 статті 81 Кодексу посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

 

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

 

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу;

 

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

 

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 Кодексу непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

 

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

 

Згідно з пунктом 81.2 Кодексу у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

 

Разом з тим, норми Кодексу передбачають пред'явлення платнику податків саме копії наказу контролюючого органу про проведення перевірки. Надання оригіналу наказу платнику податків Кодексом не передбачено. При цьому слід зазначити, що Кодекс не містить норм, які б визначали, якою саме печаткою скріплюється підпис керівника контролюючого органу або його заступника.

 

Крім того, слід відмітити, що окремі дефекти оформлення рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо його протиправності і, як наслідок, скасування цього рішення. Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення, таке рішення може бути правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення. Зазначена позиція підтверджується також у листі Вищого адміністративного суду України від 28.03.2014 N 375/11/14-14.

 

Одночасно повідомляємо, що згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень, Окружним адміністративним судом міста Києва винесено постанову [...], згідно з якою у задоволенні позову [...] про визнання протиправним та скасування наказу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві від [...] "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки" відмовлено повністю.

 

Голова

Р. М. Насіров 

 

 

  1. Игнорирование запроса органов ГФС является основанием для документальной внеплановой проверки лишь в нескольких случаях, предусмотренных НКУ (письмо ГФСУ от 15.03.2016 г. № 5614/6/99-99-22-04-02-15)

На запросы органов ГФС плательщики обязаны предоставлять им необходимую информацию и ее документальное подтверждение. Но если плательщик игнорирует такой запрос, назначить в отношении него документальную внеплановую проверку могут лишь в нескольких случаях, предусмотренных НКУ. Это следует как из самого НКУ, так и из данного письма. В качестве таких оснований ГФСУ назвала игнорирование запросов, направленных согласно:

- пп. 78.1.1 и 78.1.4 НКУ - получение контролерами налоговой информации, свидетельствующей о нарушении плательщиком валютного и прочего законодательства, не урегулированного НКУ и подконтрольного органам ГФС, и выявление в декларации плательщика недостоверных данных. При этом обращаем внимание, что сведения о возможных нарушениях НКУ, а также сведения, полученные при проверке других плательщиков, с 01.01.2016 г. не являются основанием для направления органами ГФС запросов согласно п.п. 78.1.1 НКУ. Это подтверждает и ГФСУ, рекомендуя при этом нижестоящим ГФС анализировать НКУ на наличие прочих обстоятельств, которые могут быть основанием для проведения проверки (см. письмо ГФСУ от 01.02.2015 г. № 3069/7/99-99-22-04-02-17);

- п.п. 78.1.9 НКУ - получение жалобы относительно нарушений при составлении/регистрации налоговых накладных/акцизных накладных.

Поддерживаем этот вывод, но с одним уточнением. Если покупатель подает в органы ГФС жалобу относительно нарушения продавцом порядка заполнения налоговой накладной, проверка такого продавца, в идеале, должна проводиться независимо от направления ему запроса от органов ГФС. Об этом свидетельствует п. 201.10 НКУ (согласно этому пункту такая проверка проводится в течение 15 календарных дней со дня получения жалобы), а также цель, которую преследует данная норма.

 

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ЛИСТ

 

від 15.03.2016 р. N 5614/6/99-99-22-04-02-15

 

Про розгляд листа

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист [...] про надання роз'яснення щодо можливого призначення документальної позапланової перевірки у разі ненадання платником податків відповіді на запит контролюючого органу [...] та повідомляє таке.

 

Пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) передбачено, що платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

 

Що стосується можливості призначення документальної позапланової перевірки на підставі того, що платник податків не надасть відповіді на запит контролюючого органу, зазначимо таке.

 

Порядок проведення та обставини, за якими може здійснюватись документальна позапланова перевірка, визначаються Кодексом.

 

При цьому деякі з них містять норми щодо ненадання платником податків відповіді на письмовий запит контролюючого органу.

 

Зокрема, відповідно до підпунктів 78.1.1 та 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Кодексу при отриманні контролюючим органом податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, або виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, та у разі ненадання платником податків пояснень та їх документальних підтверджень протягом 10 робочих днів з дня отримання відповідного запиту контролюючого органу, може бути проведено документальну позапланову перевірку платника податків.

 

Крім того, відповідно до підпункту 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 Кодексу документальну позапланову перевірку може бути проведено при поданні скарги на платника податку та у разі ненадання ним пояснень та документального підтвердження на запит контролюючого органу, в якому зазначається інформація зі скарги щодо:

 

ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування;

 

ненадання таким платником податків акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної.

 

Голова

Р. М. Насіров

 

 

  1. Указание в налоговой накладной в наименовании продавца/покупателя "ФОП", "ФО-П" или "СПД-ФО" не является основанием для признания ее недействительной (письмо ГУ ГФС в г. Киеве от 16.03.2016 г. № 2058/К/26-15-13-02-15)

В числе обязательных реквизитов налоговой накладной - наименование продавца и покупателя. При этом если продавцом/покупателем выступает физлицо-предприниматель, уплачивающее НДС, в налоговой накладной указывается его Ф.И.О.

Но, как показывает практика, в таких случаях к Ф.И.О. часто добавляют и аббревиатуры "ФОП", "СПД" и т. п. В связи с этим, ГФС сообщила, что такой подход при заполнении налоговой накладной не приводит к ее недействительности.

Согласны с этим выводом - он полностью отвечает современной редакции п. 201.1 НКУ (ведь такое указание не мешает идентифицировать стороны операции, ее содержание и т. п. - п. 201.10 НКУ).

Также другом письме ГФСУ в очередной раз подтвердила, что несовпадение больших/малых букв в наименовании продавца/покупателя (при условии, что само наименование отвечает сведениям из учредительных документов) не является основанием для признания налоговой накладной недействительной (письмо ГФСУ от 02.03.2016 г. № 4701/6/99-99-19-03-02-15). С этим выводом мы также согласны.

 

Державна фіскальна служба України

Офіційний портал

 

Лист ГУ ДФС у м. Києві від 16.03.2016 №2058/К/26-15-13-02-15

 

Щодо 1 та 2 питання.

 

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

 

Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

 

Згідно з п. 21 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 N 957, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.10.2014 за N 1235/26012, із змінами і доповненнями (далі - Порядок N 957), у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг, відповідно до ст. 192 розд. V ПКУ постачальник (продавець) товарів/послуг складає розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі - розрахунок коригування) за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної. У такому розрахунку з метою виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг зазначаються виправлені дані.

 

Тобто, у випадку допущення помилки в реквізитах податкової накладної платник податків на дату виявлення зазначеної помилки має право скласти розрахунок коригування до такої податкової накладної, в якому всі правильно заповнені реквізити податкової накладної повторюються, а реквізит, в якому допущено помилку, заповнюється без помилок. У цьому випадку графи з 1 по 13 розрахунку коригування не заповнюються (залишаються пустими).

 

Разом з тим слід приймати до уваги термін позовної давності, встановлений Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року № 435-IV зі змінами та доповненнями (далі – Цивільний кодекс).

 

Так, відповідно до п. 1 ст. 256 Цивільного кодексу під терміном «позовна давність» розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

 

Статтею 257 Цивільного кодексу встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

 

Таким чином, за зобов’язаннями по поставлених товарах/послугах відлік терміну позовної давності слід розпочинати з дати, яка визначена умовами договору як кінцева дата оплати таких товарів/послуг.

 

Щодо 3 та 4 питання.

 

Відповідно до пункту 1 статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

 

Право приватної власності закріплено Конституцією України та Цивільним кодексом (статті 41 та 325), згідно з якими суб'єктами права власності є фізичні особи та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими. Законом може бути встановлено обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної та юридичної особи (стаття 325 Цивільного кодексу).

 

Тобто, суб’єктом права приватної власності є саме фізична особа. Цивільний кодекс не встановлює такого суб’єкта права приватної власності як фізична особа - підприємець. Тобто реєстрація транспортних засобів здійснюється виключно за фізичною особою, а не за фізичною особою – підприємцем, оскільки реєстрація здійснюється за особами, які є власниками.

 

Відповідно до пункту 1 статті 320 Цивільного кодексу власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Вказане положення також стосується використання майна при здійсненні діяльності з надання транспортних послуг та перевезення вантажу.

 

Щодо 5 та 6 питання.

 

Відповідно до п. 201.2 ст. 201 ПКУ форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

 

Форма податкової накладної затверджена наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 № 957 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.10.2014 за № 1235/26012.

 

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПКУ на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

 

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

 

а) порядковий номер податкової накладної;

 

б) дата виписування податкової накладної;

 

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

 

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

 

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

 

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

 

є) ціна постачання без урахування податку;

 

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

 

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

 

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

 

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПКУ податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

 

Тобто, порушенням порядку заповнення податкової накладної вважатимуться насамперед відсутність у податковій накладній хоча б одного показника, який є обов’язковим реквізитом податкової накладної (перелічені у підпунктах «а»- «і» п. 201.1 ст. 201 ПКУ), а також невідповідність показників, зазначених у податковій накладній, умовам поставки (ціна, вартість, номенклатура, кількість товару тощо).

 

Враховуючи вищевикладене, якщо в податковій накладній всі обов'язкові реквізити заповнені правильно та достовірно, то незалежно від того, що у полі «Особа (платник податку) – продавець» чи графі «Особа (платника податку) – покупець» поряд з прізвищем, ім’ям та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість міститься абревіатура ФОП, ФО-П або СПД-ФО, така податкова накладна вважається заповненою без порушень (за умови вірно заповнених всіх інших реквізитів).

 

Одночасно повідомляємо, що у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Протягом 15 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою контролюючий орган зобов'язаний провести документальну позапланову перевірку зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією (п.201.10 ст. 201 ПКУ).

 

Щодо 7 питання.

 

Відповідно до пп. 292.1 ст. 292 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) доходом фізичної особи - підприємця - платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі.

 

При цьому, у разі надання послуг, зокрема, за договорами транспортного експедирування доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента) (п.292.4 ст.292 ПКУ).

 

Статтею 929 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV із змінами та доповненнями визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу.

 

Тобто, за посередницькі послуги експедитор отримує винагороду від клієнта, яка і є його доходом.

 

При цьому, кошти, які одержуються фізичною особою – підприємцем від клієнта для виконання або організації виконання визначених договором послуг, вважаються транзитними і право власності на такі кошти до фізичної особи – підприємця не переходить.

 

Враховуючи вищевикладене, транзитні кошти, які одержуються фізичною особою – підприємцем від клієнта для виконання або організації виконання визначених договором транспортного експедирування послуг, не включаються до обсягу доходу.

 

Платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які є платниками податку на додану вартість, ведуть облік доходів та витрат за формою та в порядку, що встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пп. 296.1.2 п. 296.1 ст. 296 ПКУ).

 

Форми Книги обліку доходів і Книги обліку доходів та витрат (далі - Книга), порядки їх ведення затверджені наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2011 N 1637, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.12.2011 за N 1534/20272 (далі - Порядок).

 

Відповідно до п. 4 Порядку у Книзі фізичними особами - підприємцями відображається фактично отримана сума доходу від провадження діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік. На підставі даних Книги платники єдиного податку заповнюють податкову декларацію платника єдиного податку (п. 7 Порядку).

 

Враховуючи викладене, для фізичної особи - підприємця - платника єдиного податку, який здійснює діяльність у сфері транспортного експедирування, доходом є сума винагороди, яка відображається у гр. 2 Книги.

 

Ведення Книги обліку доходів і Книги обліку доходів та витрат з урахуванням змін, внесених до ПКУ, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 N 579, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07.07.2015 за N 800/27245.

 

Щодо 8 питання.

 

Відповідно до п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПКУ поворотна фінансова допомога – це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов’язковою до повернення.

 

Підпунктом 292.1.1 п. 292.1 ст. 292 ПКУ встановлено, що доходом фізичної особи – підприємця – є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 ПКУ.

 

До складу доходу, визначеного ст. 292 ПКУ не включаються, зокрема суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання (п. 292.11 ст. 292 ПКУ).

 

Податковим (звітним) періодом для фізичних осіб – підприємців – платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал (п. 294.1 ст. 294 ПКУ).

 

Для фізичних осіб – підприємців – платників єдиного податку третьої групи, для яких податковим (звітним) періодом є календарний квартал, відображення суми поворотної фінансової допомоги, яка не повертається протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, здійснюється за підсумками звітного кварталу, на який припадає термін повернення такої допомоги.

 

Оподаткування поворотної фінансової допомоги, отриманої фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку, яка не повертається протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, здійснюється за ставками, визначеними у пп. 293.2, 293.3 ст. 293 ПКУ, за умови не перевищення обсягу доходу, визначеного п. 291.4 ст. 291 ПКУ. При перевищенні у податковому (звітному) періоді обсягу доходу, визначеного п. 291.4 ст. 291 ПКУ, платник єдиного податку зобов’язаний застосувати до суми перевищення ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків (п.п. 1 п. 293.4 ст. 293 ПКУ).

 

Сума такої допомоги відображається у гр.5 Книги.

 

Одночасно повідомляємо, що роз'яснення щодо застосування норм податкового законодавства розміщені в загальнодоступних інформаційно-довідкових ресурсах ДФС, електронна адреса: zir.minrd.gov.ua.

Заступник начальника                                                                      В.С.Варгіч

 

 




Наши клиенты и партнеры

© 2016 INFORMATION AND ANALYTICS RESOURCE