Курсы котировок

доллар на черном рынке продают по такому курсу
banker.ua

Очередной обзор налоговых разъяснений от Виталия Смердова

Содержание

НБУ продлил запрет на покупку/перечисление инвалюты для выплаты дивидендов и ряд других ограничений (постановление Правления НБУ от 03.03.2016 г. № 140)

Всем, кто использует РРО! Утверждена новая форма кассового чека, включающая и сумму акциза (приказ Минфина от 21.01.2016 г. № 13)

Если права по задолженности переходят к поручителю-нерезиденту из низконалоговой юрисдикции, то для резидента-должника это контролируемая операция для целей ТЦО (письмо ГФСУ от 18.02.2016 г. № 3614/6/99-99-19-02-02-15)

Дополнительная эмиссия акций не является контролируемой операцией для ТЦО (см. письмо ГФСУ от 18.02.2016 г. № 3613/6/99-99-19-02-02-15)

ГФСУ относительно ТЦО: подтверждение места регистрации контрагента-нерезидента, состав документации по ТЦО, документальное подтверждение операции (письмо ГФСУ от 15.02.2016 г. № 3053/6/99-99-19-02-02-15)

Увеличение уставного капитала ООО путем внесения в него участником права требования к такому ООО - налоговые последствия определяются по правилам бухучета (письмо ГФСУ от 15.02.2016 г. № 3174/6/99-99-19-02-02-15)

Источник формирования средств, за счет которых покупаются товары/услуги, на порядок отражения налогового кредита не влияет (письмо ГФСУ от 11.02.2016 г. № 2920/6/99-99-19-03-02-15)

Продажа «нетоплива» согласно п.п. 215.3.4 НКУ не требует регистрации плательщиком «топливного» акциза; выполнение работ с подакцизной продукцией - не объект для акциза (письмо ГФСУ от 19.02.2016 г. N 3677/6/99-95-42-01-16-01)

 


НБУ продлил запрет на покупку/перечисление инвалюты для выплаты дивидендов и ряд других ограничений (постановление Правления НБУ от 03.03.2016 г. № 140)

НБУ в очередной раз воспользовался своим правом на установление валютных ограничений (они действуют с 5 марта и до 8 июня включительно). Из ключевых моментов выделим следующее:

- к сожалению, НБУ сохранил запрет на покупу/перечисление инвалюты (1) с целью выплаты дивидендов иностранным инвесторам, (2) для возврата за границу средств, полученных иностранными инвесторами по операциям продажи ценных бумаг украинских эмитентов, (3) для возврата за границу средств, полученных иностранным инвесторами от продажи корпоративных прав, не оформленных акциями, уменьшения уставного капитала, выхода из хозяйственных обществ иностранных инвесторов;

- сохранился 90-дневных срок для расчетов по экспортным/импортным операциям;

- сохранилось требование относительно продажи 75% инвалютных поступлений на межбанковском валютном рынке Украины;

- сохранилось требование относительно погашения кредитов/займов в иностранной валюте с нерезидентами не раньше срока, предусмотренного соответствующими договорами;

- увеличился лимит на продажу банками наличной иностранной валюты/банковских металлов одному лицу в один операционный/рабочий день. Теперь он составляет 6000 грн. в рамках одного банковского учреждения (раньше он составлял 3000 грн.);

- увеличился лимит на выдачу банками наличных средств в национальной валюте через кассы и банкоматы. Теперь он составляет 500 000 грн. в сутки на одного клиента (раньше он составлял 300 000 грн.);

- увеличился лимит на выдачу банками наличных средств в иностранной валюте/банковских металлов с текущих и депозитных счетов клиентов через кассы и банкоматы. Он составляет 50 000 грн. в сутки на одного клиента в эквиваленте по официальному курсу НБУ (в прошлом этот лимит составлял 20 000 грн.);

- уполномоченным банкам разрешили перечислять инвалюту за пределы Украины по поручению Государственной казначейской службы в день получения платежного поручения и без подтверждения НБУ возможности осуществления этой операции. При этом НБУ не уточнил в каких конкретно случаях казначейство может предоставить такое поручение.

 

 

 

ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ

 

ПОСТАНОВА

 

від 3 березня 2016 року N 140

 

Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України

 

<...> 

 

 

Всем, кто использует РРО! Утверждена новая форма кассового чека, включающая и сумму акциза (приказ Минфина от 21.01.2016 г. № 13)

Минфин утвердил новое Положение о форме и содержании расчетных документов, а также новую форму кассового чека - № ФКЧ-1. Данный документ вступит в силу с даты официального опубликования (на дату подготовки этой заметки он еще не опубликован). В числе главных новшеств данного документа стоит выделить:

- появление в кассовом чеке отдельной позиции для розничного акциза. Выделяются отдельной строкой размер ставки налога (как правило, 5%, но при розничной продаже топлива ставка акциза составляет 0,042 евро за каждый литр), общую сумму такого налога по всем указанным в чеке товарам/услугам, а в начале строки печатается название такого налога. При этом напомним, налоговая служба и в прошлом настаивала на включении акцизного налога в кассовый чек (хотя его формой это не было предусмотрено);

- появление отдельного кассового чека по операциям получения/перечисления средств при помощи программно-технических комплексов самообслуживания (далее - ПКТС). Напомним, что коммерческие агенты банков и небанковских финансовых учреждений при получении/перечислении средств при помощи ПКТС должны, в частности, обеспечивать соблюдение требований Закона об РРО (в частности, по выдаче покупателям расчетного документа). Это важно, поскольку освобождение от санкций за нарушение данного Закона действовало для них лишь до 1 января 2016 года.

 

Списание нерезидентом долга - контролируемая операция для целей трансфертного ценообразования (письмо ГФСУ от 18.02.2016 г. № 3612/6/99-99-19-02-02-15)

ГФСУ считает, что списание нерезидентом долга плательщика явлется для последнего контролируемой операцией для целей трансфертного ценообразования (далее - ТЦО) - при условии, что:

- такой нерезидент является связанным или зарегистрированным в низконалоговой юрисдикции (их перечень утвержден распоряжением Кабмина от 16.09.2015 г. № 977-р);

- годовой объем плательщика и годовая сумма операций с таким нерезидентом отвечают суммовому критерию согласно п.п. 39.2.1.7 НКУ (напомним, это 50 млн. грн. и 5 млн. грн. соответственно).

С точки зрения буквы НКУ, налоговая служба права: хозяйственная операция для целей ТЦО - это операция, которая влияет на объект по налогу на прибыль. При этом, поскольку списание нерезидентом-контрагентом долга приводит к возникновению дохода (и, как результат, к увеличению объекта по налогу на прибыль), данная операция действительно может быть признана контролируемой.

В то же время, считаем, что вывод ГФСУ мог быть и другим. Главным образом, из-за того, что с поиском сопоставимой некотролируемой операции (в данном случае, операции по прщению долга) могут возникнуть проблемы.

Кроме того, в контексте позиции ГФСУ операцию по списанию долга для целей ТЦО нужно рассматривать отдельно от операции, которая привела к его образованию. В то же время, с экономической точки зрения, данные операции связаны, поэтому рассматривать их (в части стоимости операции) отдельно друг от друга нелогично.

 

 

 

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

 

ЛИСТ

 

від 18.02.2016 р. N 3612/6/99-99-19-02-02-15

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо визнання контрольованими операцій з прощення/списання боргу та, керуючись ст. 52 Податкового Кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

 

Абзацом першим пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу встановлено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Кодексу.

 

Відповідно до пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими операціями є господарські операції, що впливають на об'єкт оподаткування платника податку, що здійснюються:

 

з пов'язаною особою - нерезидентом;

 

з нерезидентом, зареєстрованим у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України.

 

через комісіонерів - нерезидентів при здійсненні зовнішньоекономічних господарських операцій з продажу товарів.

 

Підпунктом 39.2.1.7 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу визначено, що господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 - 39.2.1.3 і 39.2.1.5 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

 

річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

 

обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

 

Відповідно до пп. 39.2.1.4 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу господарською операцією для цілей трансфертного ціноутворення є всі види операцій, договорів або домовленостей, документально підтверджених або непідтверджених, що можуть впливати на об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, зокрема, але не виключно:

 

операції з товарами, такими як сировина, готова продукція тощо;

 

операції з надання послуг;

 

операції з нематеріальними активами, такими як роялті, ліцензії, плата за використання патентів, товарних знаків, ноу-хау тощо, а також з будь-якими іншими об'єктами інтелектуальної власності;

 

фінансові операції, включаючи лізинг, участь в інвестиціях, кредитах, комісії за гарантію тощо;

 

операції з купівлі чи продажу корпоративних прав, акцій або інших інвестицій, купівлі чи продажу довгострокових матеріальних і нематеріальних активів.

 

Пунктом 15 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 N 290, визначено, що доходом визнається сума зобов'язання, яке не підлягає погашенню.

 

Пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 N 20, встановлено: якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

 

Отже, сума прощеного/списаного боргу впливає на об'єкт оподаткування платника податку.

 

Таким чином, у резидента операція з прощення/списання суми заборгованості за операціями з нерезидентом - пов'язаною особою чи нерезидентом, зареєстрованим у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України, підпадає під визначення контрольованої за умови досягнення критеріїв, встановлених пп. 39.2.1.7 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу.

 

____________

 

 

 

Если права по задолженности переходят к поручителю-нерезиденту из низконалоговой юрисдикции, то для резидента-должника это контролируемая операция для целей ТЦО (письмо ГФСУ от 18.02.2016 г. № 3614/6/99-99-19-02-02-15)

ГФСУ считает, что при переходе прав по задолженности резидента за товары/работы/услуги к поручителю-нерезиденту, зарегистрированному в низконалоговой юрисдикции (согласно перечню, действующему на дату перехода всех прав к такому поручителю), такая операция считается контролируемой для целей трансфертного ценообразования (далее - ТЦО). При этом цена по такой операции определяется с учетом условий договора и договора поручения.

Мы с подобным подходом не согласны. Хозяйственная операция для целей ТЦО - это, в частности, все виды операций, которые могут влиять на объект по налогу на прибыль (п.п. 39.2.1.4 НКУ). На объект по налогу на прибыль в данном случае влияет операция по покупке товаров (работ, услуг). При этом, если при ее совершении критерии для признания операции контролируемой между покупателем и продавцом/подрядчиком не соблюдаются, требования ТЦО в ее рамках применять не нужно. Передача в будущем прав кредитора по данной операции другому лицу - в данном конкретном случае нерезиденту из низконалоговой юрисдикции - данного вывода менять не должна. Обусловлено это тем, что в рамках данной операции должник должен лишь перечислить поручителю денежные средства - такая операция на объект по налогу на прибыль такого резидента уже не влияет.

Вместе с тем, учтите несколько нюансов:

- вывод ГФСУ будет действовать только в том случае, если, кроме названных в письме условий, операция подпадает под суммовой критерий для ТЦО;

- данный вывод был вполне предсказуемым, учитывая то, что подход налоговой службы в ситуации с уступкой права требования был аналогичным (см. письмо ГФСУ от 23.11.2015 г. № 24857/6/99-99-19-02-02-15);

- должник может узнать о передаче прав кредитора к поручителю, в частности, на основании уведомления такого поручителя. При этом, если ему такое уведомление не направлено, позиция ГФСУ, к сожалению, не изменится;

- ГФСУ будет придерживаться такого же подхода и в том случае, если поручителем будет выступать нерезидент-связанное лицо (независимо от факта его регистрации в низконалоговой юрисдикции);

- мотивы налоговой службы объяснимы. В противном случае, у плательщиков был бы механизм, который бы позволил избежать требований ТЦО путем простого включения в операцию поручителя.

 

 

 

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

 

ЛИСТ

 

від 18.02.2016 р. N 3614/6/99-99-19-02-02-15

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо визнання контрольованою операції з погашення зобов'язань перед поручителем за забезпечене виконання зобов'язання та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

 

Відповідно до пп. 39.2.1.2 п. 39.2 ст. 39 Кодексу для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими є господарські операції, що впливають на об'єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України.

 

Операції з контрагентом, зареєстрованим у державі (на території), включеній до зазначеного переліку, визнаються контрольованими з дати включення держави (території) до такого переліку.

 

Господарською операцією для цілей трансфертного ціноутворення є всі види операцій, договорів або домовленостей, документально підтверджених або непідтверджених, що можуть впливати на об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, зокрема, але не виключно:

 

операції з товарами, такими як сировина, готова продукція тощо;

 

операції з надання послуг;

 

операції з нематеріальними активами, такими як роялті, ліцензії, плата за використання патентів, товарних знаків, ноу-хау тощо, а також з будь-якими іншими об'єктами інтелектуальної власності;

 

фінансові операції, включаючи лізинг, участь в інвестиціях, кредитах, комісії за гарантію тощо;

 

операції з купівлі чи продажу корпоративних прав, акцій або інших інвестицій, купівлі чи продажу довгострокових матеріальних і нематеріальних активів (пп. 39.2.1.4 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу).

 

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є порука.

 

Згідно зі ст. 553 ЦКУ за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

 

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

 

Статтею 554 ЦКУ встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

 

Відповідно до ст. 556 ЦКУ після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.

 

До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

 

Отже, з урахуванням положень пп. 39.2.1.4 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, якщо заборгованість резидента за товари (роботи, послуги) переходить поручителю - нерезиденту, який зареєстрований у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), чинному на час переходу усіх прав кредитора у цьому зобов'язанні до поручителя, така операція підпадає під визначення контрольованої відповідно до вимог пп. 39.2.1.2 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу. При цьому ціна за такою операцією визначається з урахуванням умов договору та договору поруки.

 

____________

 

 

 

Дополнительная эмиссия акций не является контролируемой операцией для ТЦО (см. письмо ГФСУ от 18.02.2016 г. № 3613/6/99-99-19-02-02-15)

Увеличение капитала акционерного общества (в письме рассматривалась ситуация с дополнительной эмиссией акций публичным акционерным обществом) не является контролируемой операцией для целей трансфертного ценообразования (далее - ТЦО).

Поддерживаем этот вывод. Ведь хозяйственная операция для целей ТЦО - это, в частности, все виды операций, которые могут влиять на объект по налогу на прибыль (п.п. 39.2.1.4 НКУ). Вместе с тем, согласно п. 7 МСБУ 18 «Доход» (актуально, в частности, для публичных акционерных обществ), п. 5 П(С)БУ 15 взносы участников не приводят к увеличению доходов. Причем это правило должно применяться, в том числе, и при дополнительной эмиссии акций.

Заметим, что аналогичный подход должен применяться, в частности, при:

- увеличении уставного капитала общества с ограниченной ответственностью;

- осуществлении участниками дополнительных взносов без увеличения уставного капитала. Связано это с тем, что такая операция не приводит к увеличению доходов плательщика.

 

 

 

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

 

ЛИСТ

 

від 18.02.2016 р. N 3613/6/99-99-19-02-02-15

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо визнання контрольованими операцій з розміщення додаткових акцій та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

 

Абзацом першим пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу встановлено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Кодексу.

 

Відповідно до пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими є господарські операції, які впливають на об'єкт оподаткування платника податку, що здійснюються:

 

з пов'язаною особою - нерезидентом;

 

з нерезидентом, зареєстрованим у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України.

 

через комісіонерів - нерезидентів при здійсненні зовнішньоекономічних господарських операцій з продажу товарів.

 

Для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими є господарські операції, що впливають на об'єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України (пп. 39.2.1.2 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу).

 

Підпунктом 39.2.1.7 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу визначено, що господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 - 39.2.1.3 і 39.2.1.5 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

 

річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

 

обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

 

Відповідно до пп. 39.2.1.4 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу господарською операцією для цілей трансфертного ціноутворення є всі види операцій, договорів або домовленостей, документально підтверджених або непідтверджених, що можуть впливати на об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, зокрема, але не виключно:

 

операції з товарами, такими як сировина, готова продукція тощо;

 

операції з надання послуг;

 

операції з нематеріальними активами, такими як роялті, ліцензії, плата за використання патентів, товарних знаків, ноу-хау тощо, а також з будь-якими іншими об'єктами інтелектуальної власності;

 

фінансові операції, включаючи лізинг, участь в інвестиціях, кредитах, комісії за гарантію тощо;

 

операції з купівлі чи продажу корпоративних прав, акцій або інших інвестицій, купівлі чи продажу довгострокових матеріальних і нематеріальних активів.

 

Так, якщо підприємство веде бухгалтерський облік за правилами міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (далі - МСБО) то відповідно до МСБО N 18 "Дохід" дохід визначається як збільшення економічних вигід протягом облікового періоду у вигляді надходження або збільшення корисності активів чи зменшення зобов'язань, що веде до збільшення власного капіталу, крім випадків, пов'язаних із внесками учасників власного капіталу.

 

Таким чином, операції із зростання капіталу за рахунок внесків учасників не підпадають під визначення контрольованих.

 

____________

 

 

 

ГФСУ относительно ТЦО: подтверждение места регистрации контрагента-нерезидента, состав документации по ТЦО, документальное подтверждение операции (письмо ГФСУ от 15.02.2016 г. № 3053/6/99-99-19-02-02-15)

В данном письме ГФСУ изложила ряд выводов относительно трансфертного ценообразования (далее - ТЦО):

1. Документация по ТЦО должна содержать сведения о связанных лицах, в частности, контрагента/контрагентов контролируемой операции. При этом согласно п.п. 39.4.6 НКУ данные сведения должны позволять идентифицировать таких связанных лиц (включая наименование государств/территорий, налоговыми резидентами которых они являются).

С целью их документального подтверждения, как указала ГФСУ, может служить любой документ, содержащий упомянутые сведения, в частности, справка/ее нотариально удостоверенная копия, которая предоставляется нерезидентом для применения правил международных договоров об избежании двойного налогообложения (п. 103.4 НКУ).

2. ГФСУ сообщила, что хозяйственная операция, отвечающая признакам п. 39.2 НКУ, считается контролируемой независимо от того, подтверждена ли она полностью/частично первичными документами. Этот вывод напрашивается из п.п. 39.2.1.4 НКУ, который указывает, что документально неподтвержденные операции также могут признаваться контролируемыми.

Таким образом, данный вывод отвечает букве НКУ. Но, вместе с тем, не совсем понятно, как это корреспондирует с:

- Законом Украины «О бухгалтерском учете и финансовой отчетности в Украине», согласно которому хозяйственные операции отражаются на основании первичных документов;

- п. 44.1 НКУ, согласно которому плательщикам запрещено формировать показатели налоговой отчетности на основании данных, не подтвержденных, в частности, первичными документами.

Вполне вероятно, именно поэтому налоговая служба в письме не назвала прямо операции, которые вовсе не подтверждены документами, ограничившись лишь частично подтвержденными операциями.

3. По мнению ГФСУ, цены, установленные на конкурсных торгах государственных закупок, не отвечают принципу «вытянутой руки» (другими словами, такие цены не являются обычными для целей ТЦО). И это вопреки указанию п.п. 39.2.1.8 НКУ на то, что цены, сложившиеся при проведении аукциона (публичных торгов), обязательность которого установлена законом, признаются отвечающими данному принципу. Судя по всему, это вызвано тем, что аукцион (публичные торги) согласно п.п. 14.1.8 НКУ - это публичный способ продажи активов с целью получения максимальной выручки от такой продажи. В то же время, согласно Закону Украины «Об осуществлении государственных закупок» от 10.04.2014 г. № 1197-VII главным критерием оценки при определении победителя торгов является цена. Поскольку при такой продаже цель состоит не в получении максимальной выручки, подобные торги не могут признаваться аукционом (публичными торгами) в понимании п.п. 14.1.8 НКУ.

4. Относительно документации по ТЦО налоговые органы указали на следующее:

- в качестве ориентира при ее составлении они призывают использовать раздел V Руководства ОЭСР относительно ТЦО (ознакомиться с этим документом на украинском языке можно, в частности, на официальном сайте ГФСУ);

- если органы ГФС подадут запрос на предоставление документации по ТЦО за 2013-2014 гг., то при ее направлении следует ориентироваться на нормы НКУ (пп. 39.4.4-39.4.9) в редакции, действующей на момент направления такого запроса. Заметим, что в прошлом ГФСУ на это уже указывала.

 

 

 

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

 

ЛИСТ

 

від 15.02.2016 р. N 3053/6/99-99-19-02-02-15

 

Державна фіскальна служба України, розглянула лист щодо надання податкової консультації з окремих питань трансфертного ціноутворення та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс у редакції, чинній з 01.01.2015) повідомляє.

 

Щодо підтвердження місця реєстрації чи резидентства контрагента - нерезидента при здійсненні контрольованих операцій.

 

Відповідно до пп. 39.2.1.2 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими є господарські операції, що впливають на об'єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України.

 

Для цілей податкового контролю за трансфертним ціноутворенням платник податку зобов'язаний складати та подавати звіт про контрольовані операції і документацію з трансфертного ціноутворення.

 

Звіт про контрольовані операції містить відомості про особу, яка бере участь у контрольованій операції, та детальну інформацію про здійснені протягом звітного року контрольовані операції.

 

Відповідно до п. 39.4 ст. 39 Кодексу платники податків, що здійснюють контрольовані операції, повинні вести та зберігати документацію щодо трансфертного ціноутворення.

 

Документація з трансфертного ціноутворення (сукупність документів або єдиний документ, складений у довільній формі) повинна містити інформацію, яка дає змогу ідентифікувати таких нерезидентів (включаючи найменування держав (територій), податковими резидентами яких є такі особи).

 

Тобто, для підтвердження місця реєстрації чи резидентства контрагента - нерезидента при здійсненні контрольованих операцій може бути використаний будь-який документ, що дає змогу ідентифікувати нерезидента (включаючи найменування держави (території), зокрема, це може бути довідка (або її нотаріально засвідчена копія), яка надається нерезидентом для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України відповідно до п. 103.4 ст. 103 Кодексу.

 

Щодо визнання господарських операцій контрольованими для цілей трансфертного ціноутворення, які документально не підтверджені.

 

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Кодексу.

 

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

 

Господарською операцією для цілей трансфертного ціноутворення є всі види операцій, договорів або домовленостей, документально підтверджених або непідтверджених, що можуть впливати на об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств. Отже, господарські операції, які підпадають під дію п. 39.2 ст. 39 Кодексу, визнаються контрольованими операціями для цілей трансфертного ціноутворення, незалежно від того, підтверджені такі операції повністю чи частково відповідними первинними документами (пп. 39.2.1.4 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу).

 

3. Щодо використання джерел інформації (тендеру) для цілей трансфертного ціноутворення.

 

Відповідно до пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 Кодексу звичайна ціна - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до ст. 39 Кодексу.

 

У разі якщо ціни (націнки) на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена відповідно до правил такого регулювання. Це положення не поширюється на випадки, коли встановлюється мінімальна ціна продажу або індикативна ціна. У такому разі ціна визначена сторонами договору не може бути меншою за мінімальну або індикативну ціну.

 

Якщо під час здійснення операції обов'язковим є проведення оцінки, вартість об'єкта оцінки є підставою для визначення звичайної ціни для цілей оподаткування.

 

Під час проведення аукціону (публічних торгів) звичайною вважається ціна, яка склалася за результатами такого аукціону (публічних торгів), обов'язковість проведення якого передбачено законом.

 

Відповідно до п. 28 ст. 1 Закону України від 10 квітня 2014 року N 1197 "Про здійснення державних закупівель" (далі - Закон) торги (конкурсні торги) - це здійснення конкурентного відбору учасників з метою визначення переможця торгів (конкурсних торгів) згідно з процедурами, встановленими цим Законом.

 

Найбільш економічно вигідна пропозиція - це пропозиція, що відповідає всім критеріям та умовам, визначеним у документації конкурсних торгів, та визнана найкращою за результатами оцінки конкурсних пропозицій відповідно до ст. 28 Закону (п. 14 ст. 1 Закону).

 

У разі здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, що виробляються, виконуються чи надаються не за окремо розробленою специфікацією (технічним проектом), для яких існує постійно діючий ринок, критерієм оцінки є ціна (п. 5 ст. 28 Закону).

 

Аукціон (публічні торги) - це публічний спосіб продажу активів з метою отримання максимальної виручки від продажу активів у визначений час і в установленому місці (пп. 14.1.8 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

 

Тобто, при здійсненні державних закупівель через конкурсні торги на відміну від аукціону критерієм оцінки для визначення найбільш економічно вигідної пропозиції є найнижча ціна.

 

Крім того, ціни для закупівель товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти не можна ототожнювати з цінами (націнками) на товари (роботи, послуги), які підлягають державному регулюванню згідно із законодавством.

 

Отже, ціни господарських операцій, встановлені на конкурсних торгах державних закупівель, не підпадають під дію пп. 39.2.1.8 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу як такі, що відповідають принципу "витягнутої руки".

 

4. Щодо вимог до змісту, структури та обсягу інформації про політику трансфертного ціноутворення компанії, то такими вимогами є визначення складових формування компанією умов контрольованих операцій, які відповідатимуть принципу "витягнутої руки".

 

Орієнтиром в цьому напрямі може слугувати зміст Розділу V Настанов ОЕСР, в якому визначено цілі документації з трансфертного ціноутворення.

 

Щодо документації з трансфертного ціноутворення, яку платник податків надає на запит центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

 

Згідно з пп. 39.4.4 п. 39.4 ст. 39 Кодексу на запит центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, усі платники податків протягом місяця з дня отримання запиту подають документацію, яка повинна містити інформацію, зазначену у пп. 39.4.6 п. 39.4 ст. 39 Кодексу.

 

З урахуванням Рішення Конституційного Суду України у справі N 1-рп/99 від 09.02.99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), при направленні після 01.01.2015 Державною фіскальною службою України запитів платникам податків про надання документації з трансфертного ціноутворення щодо окремих контрольованих операцій, здійснених у 2013 - 2014 роках, платники податків та контролюючі органи зобов'язані застосовувати норми підпунктів 39.4.4 - 39.4.9 п. 39.4 ст. 39 Кодексу, тобто застосовувати норми, чинні на момент направлення запиту.

 

____________

 

 

 

Увеличение уставного капитала ООО путем внесения в него участником права требования к такому ООО - налоговые последствия определяются по правилам бухучета (письмо ГФСУ от 15.02.2016 г. № 3174/6/99-99-19-02-02-15)

ГФСУ рассмотрела ситуацию с увеличением уставного капитала общества с ограниченной ответсвенностью (далее - ООО) путем внесения в него участником права требования к этому же ООО. Она сообщила, что:

- осуществление подобной операции законодательством не предусмотрено;

- увеличение дополнительного капитала не требует отражения корректировок на разницы согласно НКУ, а потому такие операции отражаются согласно правилам бухучета.

Заметим, что первый из приведенных выводов не является однозначным. В прошлом, возможность осуществления такой операции подтверждал Госкомпредпринимательства (см. письмо от 18.03.2005 г. № 1768). В то же время, Минюст с этим не соглашался (см. конультацию по адресу: old.minjust.gov.ua/4749). При этом ГФСУ данной проблемы не коснулось и, более того, при построении упомянутого вывода ссылалась не на те нормы законодательства (ст. 144 ГКУ в данном письме вовсе не упомянута).

Вместе с тем, как следует из второго вывода ГФСУ, даже при таком подходе доходов у ООО не возникнет. Так как внесение права требования осуществляет участник ООО, данная операция должна рассматриваться как дополнительный взнос (видимо, поэтому налоговая служба делает акцент именно на этом термине), а он согласно правилам бухгалтерского учета доходы ООО не увеличивает.

 

 

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

 

ЛИСТ

 

від 15.02.2016 р. N 3174/6/99-99-19-02-02-15

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо оподаткування податком на прибуток операції зі збільшення додаткового капіталу на суму кредиторської заборгованості та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

 

Відповідно до статті 80 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

 

Статтею 86 ГКУ визначено, що вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об'єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті.

 

Вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному капіталі товариства. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах господарського товариства, якщо інше не передбачено законом.

 

Забороняється використовувати для формування статутного (складеного) капіталу товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу, векселі, майно державних (комунальних) підприємств, яке відповідно до закону (рішення органу місцевого самоврядування) не підлягає приватизації, та майно, що перебуває в оперативному управлінні бюджетних установ, якщо інше не передбачено законом.

 

Засновник приймає рішення про збільшення статутного капіталу ТОВ в розмірі заборгованості ТОВ шляхом відступлення права вимоги до ТОВ за кредитним договором та договором поставки товарів та внесення майнових прав за цими договорами до статутного капіталу ТОВ.

 

Отже, можливість збільшення засновником, який є одночасно кредитором ТОВ, статутного капіталу ТОВ за рахунок погашення сформованої раніше таким ТОВ кредиторської заборгованості, шляхом внесення до його статутного капіталу майнових прав на зазначену кредиторську заборгованість, чинним законодавством не передбачена.

 

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III "Податок на прибуток підприємств" Кодексу.

 

Розділом III "Податок на прибуток підприємств" Кодексу не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці зі збільшення додаткового капіталу.

 

Таким чином, зазначені операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при визначенні фінансового результату до оподаткування.

 

Разом з тим повідомляємо, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

 

____________

 

 

 

Источник формирования средств, за счет которых покупаются товары/услуги, на порядок отражения налогового кредита не влияет (письмо ГФСУ от 11.02.2016 г. № 2920/6/99-99-19-03-02-15)

ГФСУ сообщила, что при покупке товаров/услуг за счет средств, полученных из бюджета, налоговый кредит формируется в общем порядке (в частности, по дате первого события - оплаты или получения товаров/услуг). Таким образом, правила отражения налогового кредита не зависят от источника получения средств, за счет которых покупаются такие товары/услуги.

Мы согласны с данным выводом. При этом напомним, что подобный вопрос возникает, как правило, при покупке товаров/услуг за счет капитальных трансфертов из бюджета и состоит в том, можно ли такие товары/услуги считать приобретенными, собственно, плательщиком. Вывод ГФСУ свидетельствует о том, что можно, но заметим, что в прошлом (до 01.01.2015 г.) подход налоговой службы по этому вопросу был иным: необходимым условием для отражения такого налогового кредита она считала увеличение доходов в части капитальных трансфертов (см., в частности, письмо ГНСУ от 25.10.2011 г. № 4261/6/15-3415-04).

 

 

 

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

 

ЛИСТ

 

від 11.02.2016 р. N 2920/6/99-99-19-03-02-15

 

Державна фіскальна служба України розглянула звернення платника податку щодо порядку формування податкового кредиту у разі здійснення платником податку операцій з придбання товарів/послуг з оплатою за рахунок коштів, отриманих платником податку з бюджету, та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

 

Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 ПКУ до складу податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення платником податку операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

 

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПКУ датою віднесення сум податку до складу податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

 

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

 

дата отримання платником податку товарів/послуг.

 

Отже, формування платником податку податкового кредиту при придбанні товарів/послуг не залежить від джерела отримання коштів платником, за рахунок яких здійснюється придбання таких товарів/послуг.

 

Враховуючи викладене вище, у разі здійснення платником податку операцій з придбання товарів/послуг (у тому числі матеріалів та обладнання для будівництва водогону) з оплатою за рахунок коштів, отриманих з бюджету, суми ПДВ, сплачені у складі вартості придбаних товарів/послуг, включаються до складу податкового кредиту у загальновстановленому порядку, визначеному статтею 198 ПКУ.

 

 

 

Голова

Р. М. Насіров

 

 

 

Продажа «нетоплива» согласно п.п. 215.3.4 НКУ не требует регистрации плательщиком «топливного» акциза; выполнение работ с подакцизной продукцией - не объект для акциза (письмо ГФСУ от 19.02.2016 г. N 3677/6/99-95-42-01-16-01)

В данном письме ГФСУ два вывода:

1) при продаже товаров, не названных в п.п. 215.3.4 НКУ (топливо), регистрироваться плательщиком акцизного налога в качестве лица, реализующего топливо, не нужно. С данным выводом согласны, поэтому рекомендуем проверять реализуемые товары на соответствие кодам УКТ ВЭД, перечисленным в п.п. 215.3.4 НКУ;

2) выполнение лицом работ с использованием подакцизной продукции не требует от него регистрации плательщиком акцизного налога. В письме не уточняется, но, вполне вероятно, этот вывод также касался «топливного» акциза. Мы с ним согласны, но заметье: с целью его применения нужно учитывать документальное оформление операции (не зря ГФСУ отметила это в завершающей части письма). Ведь, например, если согласно договору выполнение работ и продажа подакцизной продукции выделяются отдельно, объект для акцизного налога все же возникнет (в части продажи подакцизной продукции).

 

 

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

 

ЛИСТ

 

від 19.02.2016 р. N 3677/6/99-95-42-01-16-01

 

Державна фіскальна служба України розглянула лист [...] щодо реєстрації платниками акцизного податку осіб, що реалізують пальне або використовують підакцизну продукцію для виконання робіт, і повідомляє таке.

 

Відповідно до пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 розділу VI Податкового кодексу України (далі - Кодекс) платником акцизного податку є особа, яка реалізує пальне.

 

Згідно з абзацом другим пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу реалізація пального для цілей розділу VI Кодексу - будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання.

 

Пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу (пп. 14.1.141 1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

 

Таким чином, суб'єкт господарювання, який здійснює реалізацію товарів, які не включені до переліку товарів, зазначених у пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу, не повинен реєструватись платником акцизного податку як особа, що здійснює реалізацію пального.

 

Щодо реєстрації платниками акцизного податку осіб, які використовують підакцизну продукцію для виконання робіт, то для цілей оподаткування платники податку зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (п. 44.1 ст. 44 Кодексу).

 

Частинами першою та другою ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, зокрема зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

 

З урахуванням норм п. 213.1 ст. 213 Кодексу, яким визначено перелік операцій, які є об'єктами оподаткування акцизним податком, виконання робіт, під час яких використовується підакцизна продукція, не відноситься до об'єкта оподаткування акцизним податком.

 

Разом з цим зауважимо, що дані, зазначені у Вашому листі, є недостатніми для надання висновку щодо реєстрації платниками акцизного податку осіб, які використовують підакцизну продукцію при виконанні робіт. Податкова індивідуальна консультація за такою операцією може бути надана за результатами детального вивчення умов її здійснення та первинних документів, оформленням яких вона супроводжувалась.

 

 

 

Перший заступник Голови

С. В. Білан

 

 

 

 




Наши клиенты и партнеры

© 2016 INFORMATION AND ANALYTICS RESOURCE